Книга пам'яті загиблих воїнів - випускників Мурафського ліцею «Вічна пам'ять героям»

 «Ця сторінка присвячена пам'яті випускників нашого ліцею,
які віддали життя за незалежність і свободу України»

Бідило Богдан В’ячеславович

народився 20 травня 1988р. 

У 1995р. пішов до 1 класу Мурафської загальноосвітньої школи. Після закінчення 9 класу вступив до Харківського радіотехнічного технікуму.

Богдан мав трьох неповнолітніх дітей.

Останнім часом працював у м. Харкові. З перших днів повномаштабного  вторгнення вступив до тероборони м. Харкова

Будівлю Харківської ОВА частково зруйнувала РФ 1 березня двома крилатими ракетами

В момент удару в будівлі перебували тероборонівці, військові та волонтери. Внаслідок атаки 31 людина загинула, повідомили у прокуратурі. За даними очільника ОВА Олега Синєгубова, того дня загинули 44 людини, з них 33 перебували у будівлі ОВА та поруч з нею.

Одним із загиблих захисників був наш земляк Бідило Богдан В’ячеславович.

Батько тероборонівця Богдана Бідила В’ячеслав дізнався про загибель сина того ж дня.  

«Я був дома, телефонував йому, говорю: “Богдане, бережи себе!”. Він відповідає: “Батько, все добре, ми виходимо мінятися”.

Після 8 ранку звонків вже не було, передали, що телефон обслуговується оператором.  Я телефонував, телефонував, поки жіночка не підняла трубку, тоді сказав: “Я хочу почути Бідило Богдана”. А вона: “А хто ви йому будете?”. — “Батько”. Вона говорить: “Я — лікар в шпиталі, які у нього прикмети?”. Я: “Борода”. Вона каже: “Вони зараз усі з бородами”. Тоді я кажу: “У нього сережка у вусі, золота”.  Вона: “У лівому?”. — “Так”. Тоді вона каже: “Я вам співчуваю. Ваш син загинув”». 

Сім’я Богдана змогла поховати його на родинному цвинтарі. 

 Дейнека Дмитро Миколайович

Народився в с. Мурафа 5 квітня  1987р.  В 1994р. зарахований до 1 класу  Мурафської школи №2.

В 2003р. закінчив Мурафську школу №2, і вже в 2003 р. зарахований до 10 класу Мурафської ЗОШ І-ІІІ ст.

В 2005р закінчив Мурафську ЗОШ І-ІІІ ст. та вступив на навчання до Краснокутського технічного училища, яке закінчив в 2007 р., отримавши спеціальність слюсаря.

В 2007 р. одружився . Мав доньку.

З 2008р. працював слюсарем на Мурафському цукровому заводі.

В 2021р. вступив на контрактну службу до ЗСУ.  З початком повномасштабного вторгнення, з перших днів боронив кордони України; перебував на Донецькому напрямку.

Загинув в с. Івано- Дар’ївка  21.07.2022р. 

Баранов Олександр Юрійович
 народився 11 червня 1995  року в селі Мурафа,         
Краснокутського району , Харківської області.

З 2002 по 2013 рік навчався в Мурафській ЗОШ І-ІІІ ступенів.  Після закінчення середньої школи навчався в   Краснокутському  професійно аграрному ліцеї.

Відслуживши  строкову  службу в армії працював в Володимирівському  тубсанаторії.

Олександр Юрійович зарекомендував себе, як мужній, ввічливий, справедливий громадянин  України,користувався повагою і авторитетом в громаді.

У серпні 2023 року був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, стрільцем 2 піхотного відділення, 2 піхотного взводу, 1 піхотної роти, військової частини А 4967.

Залишаючись  вірним  військовій присязі, у бою  за нашу Батьківщину, виявивши стійкість  і мужність , героїчно загинув  07 липня 2024 року в районі населеного пункту Богданівка, Донецької області.

Страшна війна без жалю забрала ще одне життя мешканця нашої громади, нашого захисника, який боронив українську державу від російського окупанта  Соломаху Дмитра Віталійовича.

Народився Соломаха Дмитро Віталійович 12 вересня 1974 року в селі Мурафа, Краснокутського району, Харківської області. Навчався в Мурафській середній школі з 1980 року і до 1991 року.

Зарекомендував себе, як добропорядний член сільської громади, займав активну життєву позицію, приймав активну участь в житті села, був вічливий, доброзичливий.

Дмитро Соломаха  був призваний на військову службу по мобілізації 9 березня 2023 року до військової частини А4820. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

Гранатометник 2 десантно-штурмового відділення 3
десантно-штурмового взводу 3 десантно-

штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат СУБОТА Олексій Григорович, 23.04.1997 року народження, мешканець с. Мирне, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув 26 серпня 2024 року на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора поблизу населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області російської федерації.

Майже місяць Олексій СУБОТА вважався зниклим безвісти. Проте результати ДНК-експертизи підтвердили загибель нашого земляка.

Висловлюємо щирі співчуття батькам Героя Тамарі Василівні та Григорію Петровичу, усім рідним, близьким і знайомим Олексія.

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. В цю гірку мить поділяємо ваше горе та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, загинув наш мужній захисник – ГРИЩЕНКО Іван Іванович (11.04.2003 р.н.), мешканець села Мурафа, старший стрілець військової частини А4350.

З 29 травня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Та, на жаль, сталося найстрашніше – Іван загинув того ж дня в районі н.п. Георгіївка Донецької області під ворожим мінометним обстрілом. Його особу підтвердили за результатами тесту ДНК.

Іван був справжнім воїном, хоробрим і незламним. Він до останнього подиху стояв за Україну, за всіх нас. Його серце перестало битися, але його ім’я назавжди залишаться в пам’яті рідних, побратимів і вдячного народу.